до

I прийм., з род. в. Сполучення з до виражають: Просторові відношення:

1) Уживається на означення місця, предмета або особи, в бік яких спрямована дія. || Для означення предмета або особи, стосовно якої відсувається дія. || Для означення кінцевого пункту чого-небудь.

2) Уживається на означення межі поширення дії, явища і т. ін. || Для означення міри довжини чого-небудь.

3) Уживається на означення місця, предмета, в межі, в середину якого спрямована дія. Часові відношення:

4) Уживається на означення часової межі дії, стану і т. ін.

5) Уживається на означення події, явища і т. ін., якому передує яка-небудь інша подія, явище.

••

До і пі́сля чого — перед початком і після завершення чого-небудь. Кількісні відношення:

6) Уживається у сполуч. з числ. на означення кількісної межі. || Для позначення приблизної межі, міри.

7) Уживається у сполуч. з деякими іменниками для вказівки на повноту кількісного охоплення. Об'єктні відношення:

8) Уживається на означення особи або предмета, до якого звернено дію.

9) Уживається на означення особи або предмета, якого торкається хто-, що-небудь. || З повторним іменником утворює прислівникові сполуки, які означають, що предмети або особи розташовані дуже близько одне до одного або з'єднуються.

10) Уживається на означення предмета або явища, до якого додається що-небудь, яке доповнюється чимось.

••

До то́го [ж] — крім того.

11) Уживається на означення професії, категорії, групи і т. ін., до якої належить хто-, що-небудь. || Уживається на означення групи людей, їхньої діяльності, способу мислення, до яких хто-небудь приєднується.

12) у сполуч. з прийм. від (див. від 13)).

13) Уживається на означення мети, спонукання до якої-небудь дії.

14) Уживається для вказівки на призначення якої-небудь дії або предмета. || Уживається для вказівки на предмет, який стосується іншого предмета.

15) Уживається на означення особи, предмета і т. ін., з якими пов'язані які-небудь дії, стан, ознака. || Уживається на означення предмета або особи, стосовно яких виявляється яке-небудь почуття, ставлення.

16) Уживається в заголовках, указуючи на тему або на подію чи явище, з яким пов'язаний зміст чого-небудь.

17) Уживається на означення того, до чого хто-, що-небудь закликає. Обставинні відношення:

18) Уживається на означення міри, ступеня вияву дії або стану. || Уживається у сполуч. з деякими іменниками на означення найвищого ступеня вияву дії або стану.

19) Уживається для вказівки на пристосованість, доречність чого-небудь, відповідність до чогось.

II невідм., с., муз.

1) Одна зі складових назв звуків, що відповідає латинському буквеному C або c.

2) Стрій музичних інструментів, що звучать відповідно до написання.

3) Назва ключа.

4) Звукові коливання з частотою 262 Гц (До першої октави).